ЖАДІБНІСТЬ - 22 Лютого 2012 - дитячий садочок "СОнечко"

 ВІТАЄМО  ВАС   НА   НАШОМУ   САЙТІ !!!    
Меню сайту
Категорії розділу
МЕТОДИЧНА СКРИНЬКА [12]
відкриті перегляди занять, семінари,педради
ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ [1]
ВИХОВАТЕЛЮ В СКАРБНИЧКУ [8]
консультації, інформація
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ [3]
закони,накази,положення
ДЛЯ ВАС БАТЬКИ [12]
інформація,консультації,поради, законодавчі акти
УМІЛІ РУЧЕНЯТА [2]
ДЖЕРЕЛЬЦЕ [1]
ЛІТО [1]

Архів записів
Міні-чат
200
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всего ответов: 62
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Календар
«  Лютий 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
272829

Головна » 2012 » Лютий » 22 » ЖАДІБНІСТЬ
18:04
ЖАДІБНІСТЬ

Навіть дошкільники добре знають, що бути жадібним — це погано, вони засуджують жадібність у інших, але багатьом дітям буває важко поділитися своїми іграшками чи ласощами з кимось.
Причиною жадібності дітей третього року життя є особливості їхнього вікового самоусвідомлення: дитина починає відокремлюватися від навколишнього світу разом зі своїми особистими речами. Тому для неї «моя чашка», «мій стілець», «мій ведмедик» — це частинка її «Я», яке вона прагне захистити й утримати.
Якщо період самоусвідомлення пройшов неблагополучно, більш дорослі діти продовжують виявляти жадібність як незрілу форму відстоювання своїх меж або як негативне ставлення до необхідності чимось із кимось ділитися. У таких дітей ситуації, у яких від них чекають прояву «доброти», викликають тривогу або гнів.
Чи можна побороти жадність і навчити дитину доброті і щедрості до тих, що оточують?
У ранньому віці батьків малят турбує такий прояв характеру як жадібність. Адже коли дитина вступає в соціальні контакти, на цю ваду звертають увагу всі оточуючі. Мама починає червоніти за поведінку свого нащадка: «Всі діти діляться іграшками, а мій, скупиться» В цьому випадку переживання батьків не безпідставні. У нашій культурі це мало не основний порок. Пригадаєте дитячі казки, в яких жадібність тотожна дурості героя і він стає загальним посміховиськом. Наприклад, це явно виражено в творі С.Я Маршака «Котячий будинок» або А.С Пушкіна «Казка про рибака та рибку». Тому батьки хвилюються, що їх дитя не засвоїло уроки доброти. Із-за цього недоліку маля може стати ізгоєм для своїх однолітків. А це цілком можливо, адже діти однозначно реагують на жадібність.
Не варто вважати свою дитину непоправним жаднюгою, якщо він ревно охороняє свою власність: ... іг-рашки, солодощі та інше. Рідко, коли жадібність є властивістю дитячого характеру. Найчастіше цей, здавалося б, недолік, говорить про психологічні труднощі. І батьки повинні допомогти маляті їх здолати.



Розглянемо основні психологічні проблеми :
Депривація.
Відмічено, що сироти, що живуть в дитячих будинках, постійно потребують солодощів. І причина не в особливому обміні речовин. Просто для них це свого роду втіха із-за постійної самоти, браку батьківської любові.
Психологи дали назву цьому явищу – «депривація». Депривацію випробовують не лише діти, в яких немає батьків, але і діти, в яких вони є, але стосунки в сім'ї емоційно відчужені. Наприклад, якщо дитина викликає у батьків роздратування. Або якщо вони довірили його виховання бабусі або гувернантці. В цьому випадку цукерки стають втіхою. Не варто намагатися побороти жадність, дитя випробовуватиме більше стресу. Краще звернути увагу на себе, на своє відношення до маляти, тоді від дитячої жадібності не залишиться і сліду.
Ревнощі
Нерідко дитина стає справжнім жаднюгою, коли в сім'ї з'являється ще одне маля. Причому, це виявляється не відразу, а коли молодшому нащадкові виконується 2-2.5 роки. Дитина вільно пересувається по квартирі і вже уміє проявляти характер. Батьки не відразу звертають увагу на «пожадніння» старшої дитини. Їм здається сповна логічним, що він не підпускає молодшого до своїх іграшок, адже маленький може їх зламати. І лише коли молодша дитина починає наполегливо вимагати, а старший не бажає поступатися, що приводить до сварок і навіть бійок, дорослі спохвачуються. Але у цьому випадку, потрібно боротися не з жадібністю, а з ревнощами.

Маленький лідер
На перший погляд, здається безглуздо. Як можна стати лідером, якщо дитина не уміє домовлятися з іншими дітьми, а тим більше ділитися своїми іграшками? Але амбітні діти дошкільного віку переконані, що лідер – це людина, якій всі беззаперечно підкоряються, всі дають, а він взамін нічого не винен. Тому вони вважають, що жадібність допомагає стати значимішим. Таких маленьких лідерів потрібно хвалити за хороші вчинки і тоді прояв щедрості стане нормою, а не виключенням.
Демонстративна поведінка на тлі соромливості.
Є соромливі дітки, які, наприклад, бояться зайти в групу, освоївшись, починають голосно розмовляти, дратувати інших однолітків. Так само дивно йдуть справи з проявом щедрості. З близькими людьми дитина ділитися солодким, але вийшовши йому у двір, то нікого не підпускає до гойдалок або пісочниці. Тут справа полягає не в жадібності, а в демонстративності. Дитя бажає привернути до себе увагу, але із-за природної соромливості починає витворяти щось несусвітнє. Пізніше він і сам не розуміє причину своєї поведінки. Таким дітям потрібно підвищувати стресоустойчивість. А з іншого боку в нешкідливій формі, показувати наскільки безглузда, демонстративна поведінка і демонстративна жадібність.
Наприклад, можна вигадати історію про таких дітей. І в процесі гри (розповіді) програвати, як поводиться персонаж з демонстративним характером і як це смішно виглядає з боку. Показати правильну модель поведінки і тоді в стресовій ситуації дитина не розгубиться.

Жадність як прояв характеру.
Такі випадки трапляються набагато рідше. Найчастіше при усуненні психологічних труднощів, вирішується проблема патологічної жадібності. Але діти бувають різні з абсолютно різним характером, відмінність якого починає виявлятися ще в ранньому віці. Одні діти готові не роздумуючи дати пограти улюбленою іграшкою, а інші люблять колекціонувати. До старості ця межа переростає в скупість. Навіть якщо дитина схильна до накопичування, то це ще не означає, що вона виросте жадібною. Якщо з дитинства навчати дитину доброті і щедрості, але при цьому не вимагати дуже багато від неї, розуміючи, що вона не особливо щедра, то в майбутньому ця якість переросте в ощадливість. А в нинішніх економічних умовах це не так вже і погано.





Чим можуть допомогти батьки:

Замість того, щоб просити дитину чимось із Вами поділитися — діліться з нею самі, але демонструйте, як Вам це приємно. Ви зможете навіяти дитині відчуття того, що це досить приємний процес.

Уникайте деякий час тих ситуацій, у яких дитина може продемонструвати свою жадібність. Адже частий прояв негативних форм поведінки закріплює не тільки небажані звички, а й неприємне уявлення про себе.

Частіше розповідайте дитині про те, яка вона хороша, що вміє робити, цікавтесь її вподобаннями. Це допоможе їй стати спокійнішою та впевненішою в собі.



Категорія: ДЛЯ ВАС БАТЬКИ | Переглядів: 623 | Додав: Адміністрація | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]